MV.zp.ua

Інформація для студентів факультету журналістики

Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут comintour.net

Часово-просторові координати в журналістиці нових медіа: зосередження на поточному моменті

 

Чабаненко М. В. Часово-просторові координати в журналістиці нових медіа : зосередження на поточному моменті / М. В. Чабаненко // Вісник Львівського університету. Серія журналістика. – Львівський національний університет імені Івана Франка, 2015. – Вип. 40. – С. 369–376.

 

Стаття розкриває деякі окремі зміни у висвітленні об’єктивної реальності в журналістиці з урахуванням тенденцій у мас-медіа як певному гносеологічному механізмі суспільства. Відображене в ній дослідження полягає в пошуках доказів запропонованої автором тези про те, що ЗМІ схильні дедалі дужче зосереджувати свою увагу на поточному моменті. Як свідчать результати, певні новітні зрушення в підходах до підготовки новин, особливо в Інтернеті, дійсно можуть розглядатися як аргументи на користь цього припущення. Думку про важливість подальшої розробки окресленого напряму у журналістикознавстві посилюють міркування футорологічного характеру стосовно ймовірних прийомів концентрації медіа на часово-просторовій точці «тут і тепер», які скоро можуть стати звичайною практикою.

Ключові слова: інтернет-видання, новини, поточний момент.

 

Засоби масової інформації допомагають суспільству осягати себе, власне буття. Дослідник В. Владимиров запропонував визнати пізнавально-перетворюючу функцію базовою для журналістики. Це зовсім не відміняє виняткового статусу інформативної функції, яка виступає в цьому випадку вужчою, адже інформування втрачає будь-який сенс, якщо не передбачає роз’яснення певних реалій і побудови відповідних установок для подальшого застосування у соціальній практиці.

У ролі певного соціального механізму гносеологічного призначення мас-медіа діють на одному щаблі з наукою, літературою і мистецтвом. Із наукою журналістику поєднує те, що вона теж логічно переконує, порівнює, аргументує. Разом із тим, їй притаманний і чуттєвий, образний шлях пізнання. Тобто журналіст має бути певною мірою і науковцем, і художником, письменником, артистом, що надає професії відомої багатогранності.

Кожна із названих сфер має принципові відмінності у способах набору, опрацювання, обробки та подання інформації, а також у способах сприяння утворенню нових знань і впливу на їх форми. На противагу мистецтву і літературі, наука і журналістика здебільшого реалістичні, раціональні. На противагу науці, мистецтво, література та журналістика, як правило, легші, мобільніші у відображенні дійсності, доступніші для сприйняття масами. Нарешті на противагу науці, мистецтву і літературі, журналістика більше наближена до нагальних когнітивних потреб суспільства, актуальних проблем, які вимагають термінового вирішення: якщо науковець розглядає фундаментальні закони природи, «митець спілкується з вічністю», то журналіста хвилює, насамперед, те, що називають злобою дня [1, с. 65]. 

Звернення до далекого минулого або далекого майбутнього, або якихось надто абстрактних ефемерних понять, трапляються в журналістиці порівняно рідко. Її визначальною рисою в цьому відношенні виступає майже цілковита зосередженість на конкретних змінах у житті соціуму, які відбуваються в теперішньому часі. «Журналістика – література дуже специфічна, – відзначає В. Владимиров. – У певному розумінні це взагалі не література, вона прикута до факту, належить сьогоденню не тільки тому, що її створюють “сьогодні на сьогодні”, а тому, що вона не так цікавиться вічними проблемами людства та загальнолюдськими цінностями, як це робить мистецтво: воно працює з цими категоріями безпосередньо, а журналістика – в останню чергу, лише маючи їх на увазі в кінцевому результаті» [2].

Отже, журналістська робота, по суті, невідривна від поточного моменту і пов’язаних із ним конкретних реалій; без цієї корінної особливості вона перестає бути сама собою, тяжіючи до інших сфер. Спираючись на це твердження та зважаючи на бурхливий розвиток технологій, що спричиняє кардинальні зміни в характері діяльності ЗМІ, логічно припустити, що окреслена особливість теж зазнає перетворень. На нашу думку, відповідні перетворення мають полягати в її увиразненні, тобто в тенденції до інтенсифікації висвітлення поточного моменту, в прагненні максимально контролювати інформаційні збурення в точці, яка розділяє минуле і майбутнє, будучи хитким «тепер».

Для традиційної преси актуальні поточні події – це події сьогоднішнього дня плюс кількох попередніх днів, в середньому, фактично тижня. Традиційні електронні медіа – радіо і телебачення – змогли звузити цей діапазон до тільки сьогоднішнього дня; при цьому вони пішли далі, час від часу торкаючись точки «тепер» безпосередньо у своїх прямих ефірах. Нові медіа, особливо Інтернет, закономірно, мали б демонструвати посилену здатність і прагнення висвітлювати події не просто негайно, а практично одночасно з їх перебігом. Дослідники часто пишуть про виняткову оперативність нових медіа, та звичайної констатації явища тут замало. На наш погляд, питання варте ретельного вивчення в контексті теоретичних проблем журналістикознавства, оскільки воно стосується виконання базової функції ЗМІ, ймовірних якісних трансформацій медіа і журналістики, посилення дії ЗМІ на гносеологічний поступ сучасної цивілізації.

Один із нестандартних аспектів, звернення до яких може пролити додаткове світло на окреслене питання, – це культура часу в нових медіа. Досліджуючи проблеми темпоральності в медіа-середовищі, Т. Кудряшова звернула увагу на цікавий феномен: «у класичному випадку, якщо фізичний час ентропійний і незворотній, то час культури, час тексту (який є індивідуальним, але може бути певною мірою об’єктивованим, соціалізованим) – зворотній і має рухатись, переважно, в протилежному напрямі: зменшення ентропії та накопичення значимих форм або інформації» [3, с. 172], але сьогодні у медіа-середовищі виникає нова реальність, для якої не завжди властива семіотична антиентропійна темпоральність. «Вона нерідко починає існувати у майже звичайному часі фізичної реальності, але такому, що тяжіє до дискретизації, в представленні мало не в просторових категоріях» [3, с. 176]. 

Якщо тексти не перебувають у постійному використанні, накопичуються, не зустрічаючи реципієнта, то вони поступово щезають зі знакового обігу, втрачаючи антиентропійні властивості і перетворюючись на інформаційне сміття. Стан надлишку інформації призводить до інформаційного хаосу, «знакового забруднення», саме таким виступає нове інформаційне середовище, підкреслює Т. Кудряшова. Причому, для подолання ситуації «необхідні не лише новий критичний підхід і компетенція в оволодінні віртуальним дискурсом, але й розвиток нового почуття часу, оволодіння новими практиками індивідуальної культури часу в контексті актуального часу культури» [3, с. 173]. Ймовірно, ці процеси вже стартували.

Мета наукової розвідки, представленої в цій статті, – знайти й описати новітні підходи до роботи з інформацією в інтернет-виданнях, які свідчили б про тенденцію до дедалі більшого зосередження на висвітленні інформаційних збурень у часовій точці «тепер». Було поставлене завдання розглянути й проаналізувати під цим кутом зору контент 30 провідних інтернет-ЗМІ – 15 зарубіжних («Интерфакс» interfax.ru, «ТАСС» itar-tass.com, «ABC News» abcnews.go.com, «Aljazeera» aljazeera.net, «BBC» bbc.com, «Der Spiegel» spiegel.de, «Forbes» forbes.com, «France-Presse» afp.com, «Reuters» reuters.com, «The Associated Press» ap.org, «The Economist» economist.com, «The Independent» independent.co.uk, «The New York Times» nytimes.com, «The Washington Post» washingtonpost.com, «USA Today» usatoday.com) і 15 українських («Дзеркало тижня» dt.ua, «Вести» vesti-ukr.com, «Кореспондент» korrespondent.net, «Ліга» liga.net, «Новое время» nvua.net, «Подробности» podrobnosti.ua, «Радіо Свобода» radiosvoboda.org, «Сегодня» segodnya.ua, «ТВі» tvi.ua, «Тиждень» tyzhden.ua, «Українська правда» pravda.com.ua, «Укрінформ» ukrinform.ua, «УНІАН» unian.info, «Gazeta» gazeta.ua, «Interfax-Україна» interfax.com.ua). Підлягали дослідженню матеріали за жовтень-листопад 2014 р. та кількарічної давнини (в межах останніх п’яти років) з веб-архіву (archive.org). Вітчизняні інтернет-видання, хоч і поступаються перед кращими зарубіжними технічно і професійно, все ж становили чималий інтерес для дослідження з тієї причини, що тривалий період перебували в умовах підвищеного попиту аудиторії на повідомлення про останні події внаслідок загострення політичної ситуації. Застосовувались методи вільної вибірки, аналізу, порівняння, узагальнення, прогнозування.

Перше, що вдалося з’ясувати, – частота оновлення стрічок новинних повідомлень змінилась не скрізь однаково. Частина інтернет-видань прискорила оновлення. Наприклад, на сайті «Тижня» на початку 2011 р. новини оновлювались один-два рази за годину, а наприкінці 2014 р. – вже не рідше трьох разів за годину. Водночас «Українська правда», «Кореспондент», «Интерфакс» та низка інших інтернет-видань цей показник не змінили: він залишається приблизно на рівні чотири-п’ять разів за годину в середньому, іноді сягаючи семи-восьми оновлень. Деякі інтернет-видання зменшили частоту оновлень, як «Ліга», де з’являється до чотирьох новин за годину, хоча раніше могло бути вдвічі більше. Незважаючи на цю обставину, в цілому «Ліга» удосконалилась – по-новому структурувала інформацію, відразу поруч із логотипом подає «іконки» переходу на сайти соцмереж, що дуже зручно, пропонує додаток для iPad, враховуючи панування в культурі споживання Інтернету мультиекранності. Щодо західних інтернет-видань, то, як виявилось, вони здебільшого взагалі не вказують час публікації новин на головній сторінці (наприклад, «USA Today», «The Washington Post», «The Economist»), дату можна побачити лише при розгортанні повного варіанту публікації; частота оновлення новин у них не вища.

Змінюється уявлення про те, що може слугувати інформаційним приводом. Наприклад, раніше журналісти не вважали гідним висвітлення появу чуток, яких би важливих речей вони не стосувались. Чутки перевіряли і лише потім оприлюднювали інформацію, обов’язково посилаючись на авторитетні джерела, сумнівні факти оприлюдненню не підлягали і навіть саме слово «чутки» намагались не вживати. Онлайнова журналістика зруйнувала це табу. Кваплячись поінформувати аудиторію раніше конкурентів, деякі інтернет-ЗМІ не гребують повідомляти про появу чуток. Один із прикладів – публікація на сайті газети «Сегодня» за 16.11.2004 р. під назвою «Губернатор Харківської області призначив нового зама». У ній знаходимо такі фрази: «У Мережі також з’явилися чутки про відставку першого віце-губернатора», «Крім того, в Мережі з’явилися чутки про те, що найближчим часом з ХОДА піде перший замгубернатора Ігор Райнін, який нібито переходить на роботу в адміністрацію президента України». Якщо ввести в пошуковій системі «Google» слова «з’явилися чутки», результат покаже безліч новин, які навіть у заголовку містять цю фразу. Причому згадані в них інформаційні зрушення стосуються переважно Інтернету, тобто йдеться про так звані інтернет-події, породжені винятково Павутиною, частка яких у загальному потоці новин помітно зростає.

Крім того, на деяких українських сайтах почали практикувати надто короткі повідомлення, що не містять достатнього обсягу фактів навіть стосовно власного інформаційного приводу. Коли в країні напружена обстановка і всі чекають новин, це більш-менш виправдано, але в інші періоди такі матеріали справляють враження недопрацьованих. Один із прикладів – матеріал «У “Могилянки” – новий батько», опублікований на сайті «Gazeta» 17.11.2014 р. Його текст складали всього чотири речення. Цитуємо повністю: «Києво-Могилянську академію очолив новий президент. Про це у Twitter повідомив журналіст Сергій Андрушко. Ним став доктор філософії в галузі політології Андрій Мелешевич. Раніше Мелешевич очолював факультет правничих наук академії». Новина супроводжувалась портретом «батька».

Ще одне нововведення – розділи, які автоматично відображають останні дописи із соціального сервісу «Twitter»: «Tweets» («Новое время»), «Твіттер НОВИНИ у реальному часі» («Радіо Свобода»), «Твіти» («Укрінформ»), «Твіти зі списку користувача Газета Вести» («Вести») тощо. 

На сайті журналу «Forbes» в рубриці «New Posts» («нові публікації») пропонують нову послугу під назвою «Real Time» («реальний час»), яка дозволяє відвідувачам сканувати активність за останні 24 години – публікації, коментарі, поширення. Наводить на певні роздуми той факт, що поруч із цим на сайтах вже не так, як раніше, показують календарі новин і архіви матеріалів: їх не те що зовсім прибирають, але й не виставляють на помітному місці на першій сторінці. Схоже, збереження старої інформації вже не вважається великим досягненням, натомість модно моніторити поточний момент.

Стає звичним цитування дописів у соцмережах – без ілюстрацій або у вигляді журналістики скріншотів. Подібна практика є більш характерною для вітчизняних інтернет-видань. Показовим щодо цього є сайт «Кореспондент», який останнім часом регулярно подає матеріали з позначкою «Кращі коменти дня на Корреспондент.net». Приклади – публікації «Гей, країно! Що з тобою?» за 18 вересня, «Рубль падає, батарея теплішає» за 23 жовтня, «Врятувати рядового ватника» за 17 листопада 2014 р.

Із осені минулого року набули популярності так звані стріми – відеотрансляції наживо з подій у Києві, інших містах, де відбуваються мітинги, демонстрації, знесення пам’ятників, обстріли тощо. Це відеоматеріали, які існують на сайті рівно стільки часу, скільки розгортається сама подія. Коли інтерес аудиторії до неї спадає, відповідний відеоплеєр просто переходить у режим «Offline» («не на зв’язку»). В листопаді 2013 р. було засновано веб-канал «UkrStream.TV» (ukrstream.tv), де зібрані як приватні стріми, так і підготовлені професійними журналістами. В рубриці «Про нас» на цьому сайті вказано:  «UkrStream.TV надає можливість побачити все на власні очі. Ніякого монтажу, ніяких коментарів – події, як вони є», «Канал безкоштовно роздає свій сигнал на десятки телекомпаній України та світу». Активні стріми можна не лише переглядати, а й забирати на власний сайт або блог, використовуючи запропоновані коди. Сам сайт «UkrStream.TV» значну частину своїх стрімів транслює з «Youtube». 

Із усіх проаналізованих нами українських веб-ресурсів стріми постійно пропонувало лише інтернет-видання «Радіо Свобода», зокрема 17.11.2014 р. на його сайті велась пряма трансляція з урочистостей із нагоди відзначення 25-річчя «Оксамитової революції» в Празі, Мінську і Москві. Інші українські сайти використовують стріми рідко, лише в екстрених випадках.

Американське інтернет-видання «ABC News» має постійну рубрику «Live» («наживо»), в якій на момент дослідження були розміщені два відеоподкасти – про рух циклонів і міграцію білих ведмедів.

Висновки. Таким чином, ми бачимо, що деякі сучасні зрушення в підходах до висвітленні подій в онлайновій журналістиці цілком можуть бути розцінені як доказ існування схильності до дедалі більшої сконцентрованості медіа на часовій точці «тепер», а також тенденції наближення штучного часу медіатексту до звичайного фізичного часу з його природною ентропійністю. Показовими у цьому відношенні є новий жанр «стрім» і новий спосіб термінового інформування – Твіттер-трансляція; важливо, що вони зовсім не залишають за собою «інформаційного сміття».

Відсутність зростання частоти оновлення стрічок новин може говорити про те, що сьогодні досягнута певна «стеля», обумовлена рівнем насиченості життя суспільства подіями в об’єктивній реальності та здатністю аудиторії до їх сприйняття. Перевищити цю цифру можливо, напевно, тільки за рахунок додавання новин, які не потрібні цільовій аудиторії, тобто публікування всього підряд, що, звичайно, не бажано для видань із чіткою концепцією.

Те, що зарубіжні видання, в основному, намагаються не вказувати час публікації новини і не виставляють архіви на головній сторінці, відводячи під це менш помітні площі, може свідчити про прагнення показати, що ЗМІ сконцентрований на поточному моменті, повністю орієнтований на актуальну інформацію. В таких випадках час медіатекстів головної сторінки не збігається з фізичним часом, зате штучно створена видимість цього, причому, за рахунок позірного включення в «тепер» подій недалекого минулого. Крім того, повсюдні прив’язки до соцмереж, де безнастанно щось відбувається, моніторинг активності на сайті тощо дає користувачеві відчуття співпраці з інтернет-виданням та аудиторією Павутини саме в режимі реального часу.

Появу повідомлень, які містять вказівку на наявність пліток замість перевірених фактів, і таких, які здаються недопрацьованими, надто короткими, можна було б розцінити як брак професіоналізму журналістів деяких інтернет-видань. Але ми вже знаємо за досвідом, що коли в інтернет-журналістиці з’являється щось на перший погляд надто примітивне, то це свідчить не про деградацію професії, а радше про зародження в ній нового напряму роботи, який згодом перетворюється на високотехнологічний прийом. Варто звернути увагу на те, що повідомлення обох типів виявляють намагання випередити час, ніби вихопити новину з майбутнього, помістивши її в точку «тепер» заздалегідь, поки що хоча б фрагментарно.

Отже, теоретично, нові медіа в майбутньому будуть, по-перше, застосовувати дедалі більше різних технічних платформ для висвітлення реалій повсякденного життя за принципом «тут і зараз». До речі, в Америці та інших розвинених країнах набуває популярності так звана журналістика дронів (їй навіть навчають студентів), яка передбачає використання безпілотних літаючих пристроїв для фото та відеозйомки, керованих смартфонами. У зв’язку з цим вже навіть постала нова проблема втручання в приватне життя, оскільки дронів стає багато і вони можуть несподівано з’являтися будь-де. При цьому їх розмір зменшується, вони стають практично непомітними, як комахи. Все це змушує нас припустити, що висвітлення повсякденних реалій наживо охоплюватиме дедалі більше часу і простору, можливо, навіть проявиться у влаштуванні безперервних трансляцій із місць, які становлять особливий інтерес для публіки.

По-друге, «інформаційне сміття», тобто застарілі матеріали, якщо такі залишатимуться, медіа навряд чи знищуватимуть, але оберігатимуть від нього аудиторію, яка існуватиме в умовах ще більшого інформаційного надлишку, ніж сьогодні. При цьому намагатимуться максимально продовжити «свіжість» новин недалекого минулого, штучно притягуючи їх до точки «тепер» (спроба повернення того спокійного відчуття, яке давала традиційна преса?).

По-третє, акцент на поточному моменті дедалі посилюватиметься. Цілком вірогідною є поява нового жанру – моделювання найближчих подій на основі здогадок, слухів, неперевірених фактів; для цього, напевно, застосовуватимуть різноманітні засоби візуалізації, а також доповнення у вигляді обговорень он-лайн. Так би мовити, потенційні новини з’являтимуться поруч із повідомленнями про те, що вже відбулось, точніше, відбувається.

Всі ці думки можна віднести до медіа-футурології, вони не становлять прямих умовиводів із проведеного дослідження; це лише кілька припущень, які ґрунтуються на його результатах. Аби по-справжньому науково довести подібне, необхідно опрацювати значно більше емпіричного матеріалу. Тому, хто наважиться на таку працю, хотілося б порадити спробувати порівняти тенденції характеру виконання гносеологічних функцій наукою і мистецтвом поруч із журналістикою, оскільки це взаємопов’язані механізми, які діють у суспільстві: врахування цієї обставини може забезпечити додаткові аргументи на користь положень теорії про маніпуляції з часом у медіа, яка могла б бути створена на основі розробки висловлених у цій статті та інших дотичних ідей.

 

 

1. Владимиров В. М. Вступ до спеціальності «Журналістика» : навч. посіб. / М. В. Владимиров. – К. : МАУП, 2007. – 166 с.

2. Владимиров В. М. Герменевтичний універсум і межі журналістики [Електронний ресурс] / В. М. Владимиров / Електронна бібліотека Інституту журналістики. – [Сайт]. – Режим доступу : http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1036.

3. Кудряшова Т. Б. Переживание времени в условиях медиапространства / Т. Б. Кудряшова // Медиафилософия. Основные проблемы и понятия :  [материалы конференции] ; [под ред. В. В. Савчука]. – СПб : Изд-во СПбФО, 2008. –  С. 172–185.

 

 

TIME-SPATIAL COORDINATES IN NEW MEDIA JOURNALISM: THE CONCENTRATION AT THE CURRENT MOMENT

Myroslava Chabanenko

Zaporizhzhya National University,

Zhukovskogo str., 66, Zaporozhye, 69600, Ukraine

E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

The article reveals some discrete changes in the coverage of the objective reality in journalism, taking into account the trends in the media as a certain epistemological mechanism of society. The research reflected in it is in finding the evidence of the thesis proposed by the author, which says that media show tend to increase the focus of their attention on the present moment. According to the results, some latest developments in approaches to preparing news, especially on the Internet, can actually be seen as arguments to support this assumption. The idea about the importance of further elaboration of the outlined direction in the journalism theory is enhanced by the futurological thinking about the possible methods of media concentration at the time-space point "here and now", which soon may become the common practice.

Keywords: online edition, news, current moment.

 

ВРЕМЕННО-ПРОСТРАНСТВЕННЫЕ КООРДИНАТЫ В ЖУРНАЛИСТИКЕ НОВЫХ МЕДИА: СОСРЕДОТОЧЕННОСТЬ НА ТЕКУЩЕМ МОМЕНТЕ

Мирослава Чабаненко

Запорожский национальный университет,

ул. Жуковского, 66, Запорожье, 69600, Украина

E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Статья раскрывает некоторые отдельные изменения в освещении объективной реальности в журналистике с учетом тенденций в масс-медиа как определенном гносеологическом механизме общества. Отраженное в ней исследование заключается в поисках доказательств предложенного автором тезиса о том, что СМИ склонны все более и более сосредотачивать свое внимание на текущем моменте. Как свидетельствуют результаты, определенные новейшие сдвиги в подходах к подготовке новостей, особенно в Интернете, действительно могут рассматриваться как аргументы на пользу этого предположения. Мысль о важности дальнейшей разработки намеченного направления в журналистиковедении усиливают размышления футурологического характера, касающиеся вероятных приемов концентрации медиа на временно-пространственной точке «тут и теперь», которые скоро могут стать обычной практикой.

Ключевые слова: интернет-издание, новости, текущий момент.